Братцы и сестрицы, кидайтесь на меня закладками, потому что у меня есть самая офигенная история, которая произошла в моей жизни! Я закатал такой прикол, что до сих пор вспоминая это, начинают трясти колени. Решил я, знаете ли, заняться экстремальным дайвингом прямо у себя в ванной. Представляете, да? Что, вы удивились? Ну, готовьтесь, сейчас я все расскажу!
Все началось с того, что мне стало абсолютно скучно по жизни. Одинаковые серые дни, рутина, работа, дела... Вот такая вот хрень, понимаешь. Я понял, что настало время что-то менять! И тут я услышал о гидропонике, а точнее, о выращивании марихуаны в домашних условиях. Не знаю, наверное, на расслабоне решил попробовать. Так что щас я расскажу вам, как я стал страшно крутым дайвером и мега-наркоманом одновременно! Уже слышу, как вы спрашиваете - "какое это имеет отношение друг к другу?" Ну, обязательно расскажу, держите вас, братцы!
И так, я начал моё путешествие с самой простой вещи - гидропоники. Закупил все нужные штучки и начал заниматься этим делом. Ах, да, забыл сказать, что купил я только самые огонь шишки марихуаны - армейский герб и амнезию. Время ширяться, братцы!
Так вот, я каждый день наблюдал за своими малышами, как они растут и процветают, ну а я, конечно же, рядом со своими героями, втерался вместе с ними, чтобы погрузиться в этот психоделический мир. Представляешь, включаешь треки регги, зажигаешь свои фаворитки и просто наслаждаешься жизнью! Уверяю тебя, братан, такого заряда энергии я ещё не получал!
А ещё раз, братцы, я решил сделать свою ванную более атмосферной, ведь дайвинг должен быть ощущен по полной! Я закупил разные аксессуары, включая психоделические подсветки, и даже наклейки с рыбками на стену! Вообще, представляешь, создал атмосферу под воду и погружение в этот водоворот эмоций стало ещё более крутым!
Теперь самое интересное, братцы! Я хотел сделать дайвинг настоящим вызовом, поэтому решил погрузиться в ванну с помощью акваланга! Да, это было необычно, но я всегда стремлюсь идти против течения и развлекаться на полную катушку!
Вот так, качаясь на волне наркотиков и экстремального дайвинга, я плавал в своей ванной, наслаждаясь каждой секундой этого прикола. Конечно, были моменты, когда я просто агрился и хотел выйти из воды, но стоило мне закурить орех, как я сразу успокаивался и продолжал свои экстримальные приключения на дне ванны!
Братцы, это были самые дикие и безумные дни в моей жизни! Вспоминая это, я даже сломанной ногой не обиделся бы! Ведь я испытал на себе настоящий адреналин, окунулся в психоделический мир и расплескался в воде, словно истинный мужик! Так что, если у вас есть желание сделать свою жизнь более бурной и незабываемой, выделяйтесь на фоне серых будней, братцы! Погрузитесь в свой собственный адреналиновый подводный мир и гоняйте на наркотиках, прямо у себя в ванной! От таких ощущений останется только блаженная улыбка на лице и драйв в сердце!
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...